Виховний захід на тему "Тарасова доля – то правда жива" + застосування акметехнологій

Мета.   Ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т.Г.Шевченка; вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів; продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова; виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Оформлення: Святково прибрана світлиця. Портрет Тараса Шевченка, рушники серветки.                                 Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря. Виставка його творів,  ілюстрації.                           Хлопчики і дівчата у вишитих сорочках.

На стінах плакати:

              Шевченкове слово в віках не старіє...

                           Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

Акметехнології: ”Констатація успіху”, “Вибух емоцій”, “Повір у себе”, “Інформаційна палітра”, “ Зв’язок поколінь”.

Випереджувальні завдання: вивчити вірші Т.Г.Шевченка, підготовка до інсценізації.

Учитель.  Шановні діти!  Нас сьогодні гостинно запросили до української світлиці.  Протягом уроку нам треба бути господарями цієї затишної оселі. Тож подаруємо один одному приємні хвилини спілкування.

1-й  читець.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти як свій

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

2 -й  читець.

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

3-й  читець

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

4-й  читець.

9 березня 1814р. темної ночі перед самим світанком, в селі Моринцях на Черкащині  (нині с. Шевченково Звенигородського району  Черкаської області)  в хаті Григорія Шевченка блиснув у вікні єдиний на все село вогник і народилася нова кріпацька душа для пана, а для України ― великий співець Тарас Шевченко.

5-й читець

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці,

В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати, вбита горем.

6- читець

Нещасна мати сповила його малого й зажурилась.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка.).

Мати

Як гірко, як нестерпно жаль, що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби, немає радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти, не розгинать своєї спини

Промовиш слово - і нагай над головою свисне.

І так усюди, з краю в край панує рабство ненависне,

Росте неправда на землі, згорьованій, сльозами змитій.

Ох, любі діточки малі, одні ж ви лишитесь на світі!

Коли безжальна смерть діжде мене на довгій панській ниві.

1-й читець

Підростав малий Тарасик

В піснях Калинових

В бідній хаті, в щирих ласках

В добрих різнословах.

Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої” у виконанні учнів

(До жінки підходить хлопчик).

Хлопчик.        Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати.      Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати.         Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик.   Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати.         Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.         Старайся, мій  хлопчику. (Гладить його по голові).

Пісня “Садок вишневий коло хати”

(Тарас малює, дід щось майструє)

Тарас.  Ось  наша бідна старенька хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем, а біля хати на причіпку ― яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні ― квітник. А біля дверей стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою клуня, а за клунею сад, а за садом ― долина, а у долині тихий, ледь дзюркотливий струмок.

Тарас.  Скільки тих шляхів на світі, діду, куди вони ведуть?

Дід.  Ото Чумацький шлях! Ото їдуть, їдуть чумаки, навколо самий степ та   

         тиша, і ковила не шелесне. Глянуть на зорі ― ото їм і дорога.

Тарас. А вони ж чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?

Дід.   Еге ж, Чорним (киває дід).

Тарас. А чому він Чорний, тому що чумаки чорні?

Дід.    А того він Чорний, що страшний.

Тарас.  А чого він страшний?

Дід.   Тарасику, час спати!

Тарас. Ах, шкода, що дід не доказав.

Дід.  Час уже Тарасика до дяка в науку віддати. Та чи не мале ще? Нічого, хай  

         змалку вчиться, що вмітиме,  того за плечима не носити.

2-й  читець.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

“Мені тринадцятий минало” Сценка (початок)

Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас.     Еге ж малярем.

Оксана.   І ти розмалюєш нашу хату?

Тарас.     Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксанка.   Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята!   Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!

Учениця читає вірш “Мені тринадцятий минало”

(Тарас – підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло

тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, пензлі і присів.

Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)

Яринка.   Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв’язую клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.

Тарас      (бере свитку)  О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).

Яринка.    Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...

Тарас.       Не треба я сам.

Яринка.    Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.

Тарас.        Добре, тільки тобі, сестричко(показує дощечку з малюком). Ось наша хата.

Яринка.    Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?

Тарас.        Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.

Яринка.    Коли ж це буде?

Тарас.        Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем... я б нічо не хотів більше.

Яринка.    То вчись у нього.

Тарас.        А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п’є та й норовить щоб різками одшмагати...

Яринка.     І зараз? (Тарас ствердно киває головою) Та хай йому грець! Вертайся додому.

Тарас.       А там що? (розводять руками).

Пісня “Зацвіла в долині”

3-й читець

Коли минуло Тарасику 9 років, померла мати. Це було велике горе для сім’ї.

Тарас

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!

Сценка

Тарас.       Катре! Де ти?

Катря.       Я ось тут.

Мачуха.    Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас.       Сестричко!

Катря.       Що?

Тарас.        Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря.       Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас.        Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря.       Всюди є сирітки по світі, мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се, йди над потічок гратися.

Тарас

Тяжко-важко в світів жити сироті без роду:

Нема куди прихилитися, хоч з гори та в воду!

     Утопився б молоденький, щоб не нудить світом;

     Утопився б, тяжко жити і нема, де дітись.

В того доля ходить полем, колоски збирає;

А моя десь, ледащиця, за морем блукає.

     Добре тому багатому: його люди знають;

     А зі силою зустрінуться, немов недобачать.

Багатого, губатого дівчина шанує;

Наді мною, сиротою, сміється, кепкує.

4-й читець

Коли Тарасові минуло 11 років, він втратив останню опору ― батька, який помираючи, сказав пророчі слова: « З нього буде або щось дуже добре, або велике  ледащо». І тільки поховали батька,  зібрав Тарас у свою торбинку, поломар, перо та крейду і пішов по шляхам шукати собі долі, і почала доля його гонити, як мачуха.

5-й читець

У тяжкій неволі, ріс малий Тарас,

Він не вчився в школі ― він ягняток  пас.

Вмерли мама й тато, сирота в дяка,

Тут була в хлоп’яти грамота гірка.

В пана – бусурмана козачком служив,

В Петербурзі згодом панові служив.

6-й читець

Ой, яка охота в хлопця малювати!

Та тяжка робота ― пану догоджати.

Тарас

Бувало куплю паперу аркуш і зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квіточками,

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

1-й читець

Нишком він малює статуї в саду,

Та в ночі віршує про людську біду.

І хоч він картини  добре малював,

Скільки ж бо хлопчина тих знущань зазнав.

2-й читець

Та в людському морі стрілися брати,

Що зуміли в горі йому помогти.

Викупили друзі!  Вільним став Тарас!

Чому серце в тузі? Біль чому не згас?

3-й читець

Гнули люди спини  на панів лихих.

Кріпака ― людину пан продати міг.

Мучились в неволі  бідні трударі,―

Про кріпацьку долю пише в «Кобзарі»

4-й читець

Мріє про свободу молодий Тарас,

Щоб дала народу щастя світлий час.

Цар його в солдати  в дикий край заслав.

Малювать, писати  пан забороняв.

Та малює й пише  він таємно там.

Гнівні його вірші страх несли панам!

5-й читець

У своїх віршах він виливав усю свою любов до України.

 Але 10 років заслання підірвали сили і здоров’я Тараса Григоровича Шевченка. Поет мріяв про Україну, хотів оселитися в ній, писати, працювати. Та не пустили його до України, заарештували, наказали виїхати до Петербурга.

6-й читець

Восени 1860р. він захворів, стан його здоров’я дедалі погіршувався. 10 березня 1861р. перестало битися серце великого художника, геніального Кобзаря, який залишив після  себе неоціненний скарб, що помістився в  невеличкій книжці і є дороговказом, Біблією українського народу. Багато з цих віршів  покладені на музику і стали народними піснями.

1-й  читець.

Два місяці далеко від Вкраїни

В Землі лежав похований Тарас,

Не встиг купити білої хатини

Щоб зігрівала пращурів і нас

2-й  читець.

Не встиг зійти і на високій кручі

Щоб милуватись обрієм Дніпра,

Грудьми дихнути, як реве ревучий,

Строфу для кобзи випустить з пера.

3-й  читець.

Та вічний біль і думу про Чернечу

Ні брат ні друг забути не змогли.

В травневі дні народ підняв на плечі,

Щоб ти позбував чужинської землі.

4-й  читець.

Там спорудили з дальніх сіл могилу

Потрісканії руки кріпаків,

Мабуть, Господь послав незламну силу,

Щоб пам’ять залишилась для віків.

5-й  читець.

Багато літ минуло з того часу

Праправнуки вивчають Заповіт”

У Каневі вклоняється Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.

Пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”

1-й  читець.

Ми чуємо тебе,  Кобзарю

Крізь століття

І голос Твій нам душу окриля

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля

2-й  читець.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

Тебе своїм сучасником звемо.

Звучить пісня  “Заповіт” 

Урок української мови із застосуванням акметехнологій у шостому класі (Тема: "Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль")

Мета: повторити й поглибити знання учнів про займенник як частину мови, його морфологічні ознаки, з’ясувати, яку синтаксичну роль виконує в реченні займенник; удосконалювати вміння учнів знаходити в тексті займенники; виховувати любов і бережливе ставлення до природи; збагачувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: інтегрований

Методи, прийоми та форми роботи: проблемний виклад знань, частково-пошуковий; інтерактивний («мікрофон»), фронтальне опитування, робота в парах.

Акметехнології: ”Констатація успіху”, “Вибух емоцій”, “Повір у себе”, ”Навіювання” ,”Міжпредметні зв’язки”, “Інформаційна палітра”.

Випереджувальні завдання: розповісти про весняні квіти, про види мистецтва, якими захоплюються учні.

Обладнання: картини весни, весняних квітів, таблиці, малюночки  підсніжників, індивідуальні картки-тести, магнітофон  з музикою.

Епіграф.                                                                                                         По країні весна пролітає

                   І шумить журавлиним крилом.

                                                          В. Сосюра. 

Хід уроку

І. Психологічна установка. Аутотренінг під музику.

    З’ясування емоційної готовності до уроку.

– Хто гарно працюватиме на уроці, одержить підсніжник.

Мовна розминка.

а) Знайти помилку у мовленні (відредагувати речення).

Весною у сосновому лісі ми збирали моркву і картоплю.

Весняного ранку біленький зайчик вибіг на зелену галявину. Він ласував кактусами.

Хто не бачив вовка,  що виліз на березу нарвати свіжих огірків? Цей випадок також був весною?                                                                               

II. Цілевизначення та планування.

- Квіти  приносять нам радість, усмішки, приємні емоції. Саме сьогодні ми намагатимемося дізнатися про весняні квіти. Тому й урок буде не простий, а урок-загадка, розгадувати яку будемо впродовж уроку, вивчаючи тему ,,Займенник’’.

Учні записують у зошити тему.

3. Чого хочете навчитися на уроці? Сформулюйте власні цілі.

ІІ.Мотивація навчальної діяльності.

- Оголошення теми, мети, завдання уроку.

Проблемне завдання:

- Чи були названі займенники у мовній розминці?

- Що означає слово “займенник”?

Ми, він, хто, що, цей – виписали займенники.

1. Лінгвістичне спостереження.

- Якої пори року відбувались ці події? (Весною).

Тема весни також буде присутня на уроці. Це ви бачите за епіграфом уроку.

2.Актуалізація опорних знань.

   Робота в парах.

- Працюючи в парах, пригадайте вивчене про займенник як частину мови.

3. Прийом “Гроновання”.

- Складіть “гроно” до слова “займенник”.

- Складені словосполучення ввести у речення.

4. Робота з підручником і таблицею.

Вивчення нового матеріалу про займенник, його морфологічні ознаки і синтаксичну роль.

Учитель. Займенники відрізняються від раніше вивчених частин мови характером свого значення: вони не означають безпосередньо предмети, ознаки і кількість, не називають їх, а тільки на них вказують. Найчастіше лише в контексті стає зрозуміло, на який саме предмет, ознаку чи кількість вказує займенник.

5. Робота в парах (взаємоперевірка вивченого).

-  Індивідуальна робота учнів на дошці (2 учні).

1) скласти речення із займенниками: твій, себе, вона.

2) відгадати загадки і виписати займенники.

Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю. (Вогонь)

Біжать коні булані, на них віжки порвані, хто їх може зупинити, на них віжки підлатати? (Хмари)  Сам маленький, а шуба дерев”яна.(Горіх)

- Пояснювальний диктант-тест (речення записують на дошці і в зошитах, визначають морфологічні ознаки і синтаксичну роль займенників).

До нашого рідного краю завітала красуня весна. Вона подарувала нам багато радості і втіхи. Разом із пробудженням природи у нашій Україні починається цикл весняних свят, головним із яких є Великдень.

Зацвітають перші весняні квіти: підсніжники, проліски, первоцвіт.

Словникова робота: цикл; Великдень.

Запитання: (вибрати правильну відповідь)

Весна – іменник, прикметник чи займенник?

Вона – іменник, прикметник чи займенник?

Останнє речення розібрати за його членами.( учень біля дошки)

Свято – однакова кількість букв і звуків; більше букв; більше звуків?

5.Фізкультхвилинка.

Всі дихайте…

Не дихайте…

Все в порядку, спочивайте,

Дружно руки підіймайте,

Все прекрасно, опускайте.

Похиліться, розігніться.

Станьте прямо, усміхніться…

6. Учитель біології.

(розповідь про весняні квіти, які цвітуть у нас, в інших місцевостях, а також прикмети, пов’язані з квітами; учні доповнюють).

Проблемно-пошукова робота.

Вибірковий диктант

(учням дається завдання виписати із розповіді вчителя 5-10 займенників).

Матеріал для вчителя біології.

Флора Українських Карпат налічує близько 2500 видів. Першими серед квітів весною з’являються проліски, підсніжники, сон-трава. Пролісок – квітка ніжна, але смілива й нетерпляча блакитного кольору. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну снігольодову скоринку пнеться цупкий паросток. Підсніжники – ніжні квіти весни. Одна із легенд розповідає, що в той час, коли перші міфічні люди були гнані з раю, йшов сніг і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти, кілька мережаних сніжинок перетворились на квіти підсніжника – провісника тепла, символу сподівання на краще майбутнє.

Серед небагатьох провісників весни після підсніжників, сон-трави і пролісків квапливо розправляє смарагдові листочки первоцвіт весняний. Про його популярність у народі свідчать численні назви: баранчики, божа ручка, жовтуха, зозулині черевички, ключики (суцвіття первоцвіту нагадує в’язку ключів). За легендою, то ключі весни, якими відмикають землю, щоб з’явилися квіти й трави. Найпоширеніша в Україні назва – ряст жовтий.

Потім з’являється жовтий козелець. Це вже повна весна. Квітка гаряча, як сонце. Вона м’яка і ніжна. Тоді рясно цвітуть фіалки. Вони пахнуть ніжно, радісно і хвилююче. Цвіте тихий сон, а також дзвіночки.

Красою, а теж тонким чаруючим ароматом приваблюють квітки конвалії. У давніх легендах оповідається, що ці дивні квітки виросли зі сліз нареченої, яка виплакала очі, чекаючи з далекого походу свого коханого. Тому конвалію називають ще – царицею сльози. Конвалія звичайна багаторічна рослина родини лілійних, символ весни. Барвінок вічнозелений, стійкий до зимового холоду. У цій квітці п’ять пелюсток. У народі кажуть: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

Прикмети:

Провісником настання тривалого тепла стають золоті ключики первоцвіту.

Ніжні проліски стулюють свої пелюстки – чекай негоди, дощу.

Поява жовтих квіток мати-й-мачухи – ознака теплих днів.

Розкрита квітка фіалки – буде гарна погода.

Бережно ставтеся до весняних квітів. Вони занесені до Червоної книги.

7. Асоціативна уява. Використовуємо займенники.

- Послухайте музику. Подумайте, що можна уявити, слухаючи цю музику і дивлячись за вікно на весняну природу (якусь весняну квітку, вітерець, пробудження природи).

- Які вірші про весну знаєте? Назвіть займенники.

Конструювання.

- Складіть діалог: двоє дітей ідуть весною відпочивати до лісу (не треба рвати весняні квіти, бо вони занесені до Червоної книги).

IІІ. Рефлексивно – оцінювальний етап.

8.Прийом ”сенкан”

Скласти п’ятивірш про весну, використовуючи займенники.

Весна

Прекрасна, довгожданна

Вабить, квітує, веселить.

Вона – моя улюблена пора.

Краса!

9. Робота з індивідуальними диференційованими картками тестами.

№1. Визначте, у якому рядку всі слова є займенниками.

- десь, хтось, всякий, ми;

- я, ти, кожний, кудись;

- той, цей, ваш, ніякий.

- мій, він, себе, жодний;

№2. Визначте, до якого розряду належать подані займенники.

Хтось, хто-небудь, будь-який, абищо, казна-що, деякий, казна-який, дехто.

10. Культура мовлення.

,,Мікрофон-1  ”.

- Чи правильно сказати: “Ця квітка більш краща за ту? (Ні).

,,Мікрофон-2 ”. Продовжіть подані речення.

- На сьогоднішньому уроці я дізнався… навчився… зрозумів…

- Не вмів,а тепер умію…

- Не знав, а тепер знаю…

- На уроці мені було цікаво (нецікаво), тому що…

- Яка частина мови називається займенником? Навести приклад.

Учитель.   Діти, прийшла весна. Пригріє сонечко, ви обов’язково підете в ліс та принесете кілька квіточок первоцвіту. Світло і радісно довкола, і легко у вас на душі, бо квіти найдорожчій людині – мамі.

А тут назустріч старенька бабуся – зовсім незнайома – теж вийшла подивитися, як прокидається природа. Усміхніться їй, подаруйте квіти: “ З весною, бабусю, будьте здорові!” І цей день стане неповторним для неї і для вас. Не скупіться на ласку й добро. Творіть себе і світ. Не скупіться на усмішку, на добре слово.

- Які займенники були в тексті?

- Яка основна думка сказаного?   

(не скупіться на ласку й добро).

11.Оцінювання учнів.

1V. Домашнє завдання (на вибір):

Обов’язкове  для всіх.

- Словниковий самодиктант (10 займенників);

- Виписати 5 речень із займенниками з різних ваших підручників; займенники підкреслити;

За бажанням.

- Написати твір – мініатюру “Чому засумувала Бурулька” або “Я – підсніжник” чи “Я – пролісок”.

Застосування акмеологічного підходу на уроках української мови та літератури

Сьогодні в нашій освіті виникає  ряд суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою життєвою компетентністю і низькою орієнтацією на це системи навчання; між необхідністю широкого використання у практиці технологій активного навчання і слабкою підготовленістю до цього всього освітнього середовища. Тому, зважаючи на зміни, які відбуваються в суспільстві взагалі, сучасна педагогічна наука акмеологія ( наука про вищі досягнення в життєдіяльності і розвитку людини)  практикує інший підхід до завдань, які стоять перед школою. 

Реалізація акмеологічного підходу в навчанні допоможе практично розв'язати проблему особистісного та професійного успіху, знайти молодою людиною своє місце в житті, реалізувати особисті здібності та задатки. Учні й учителі одержують можливість максимально повно реалізувати наявний у них творчий потенціал, інтелектуальні можливості. Батьки, будучи рівноправними суб'єктами освіти та соціальними партнерами школи, мають можливість одержувати інформацію про успіхи своїх дітей.

Урок української мови та літератури  із застосуванням акметехнологій є інноваційним порівняно з традиційним, тому що його метою є не тільки засвоєння системи знань (мета традиційного навчання), а й діяльність учителя та учня, спрямована на розкриття учнем його  можливостей.

Основними ознаками акмеологічного уроку є:

1. творчість суб'єктів навчально-виховного процессу.

2. особистісно-зорієнтований підхід (орієнтація на внутрішньоінтенційні можливості дитини).

3. образотворення, яке виконує психотерапевтичну функцію (образ світу, країни, людини, родини, сім'ї, пам'яті тощо);

 - глобалізація навчання;

4. ”олюднення” розширеного образу світу і знаходження свого місця в ньому.

      Використовуючи на акмелогічному уроці ігрові технології, даю можливість дітям розкрити та удосконалити свої розумові здібності, організовую взаємодію між учнями, продуктивне спілкування учнів між собою з елементами змагання, гри.

На уроках української літератури пропоную учням такі рольові ігри:

- “Інтерв’ю”(обираю учня на роль журналіста і декілька учнів на ролі тих, у кого будуть брати інтерв’ю за запитаннями, що стосуються певної теми);

- “Перевтілення” (виступити в ролі літературного героя  і дати відповідь на поставлені однокласниками запитання);

- “Відгадай” (із підібраних цитат вилучаю слово-образ і пропоную відгадати, про кого або про що йдеться);

- “Реклама твору” (пропоную за 5 хвилин скласти рекламний ролик про художній твір);

- “Так - ні” (задаю проблемне запитання, учні намагаються дати відповіді, ставлячи мені запитання. Я відповідаю словами “так” або “ні”. Наприкінці обов’язково обговорюємо, які запитання були суттєвими і навели учнів на правильну відповідь. Таким чином виробляю стратегію пошуку);

 “Метод проектів”  спрямовує учнів на самостійну діяльність, на розв'язання певної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрованих знань і вмінь. .

Стратегія творчого пошуку “примусове поєднання” базується на здатності людського мозку поєднувати предмети, слова, почуття з ідеями. Для цього потрібно відшукати асоціації  між певним предметом і поставленою проблемою. Наприклад, вивчаючи повість М.Коцюбинського  “Тіні забутих предків”, пропоную учням пов’язати з твором такі предмети: флояра, Чермош, співаночки, маржина, отара…

Отже, акмеологічні підходи мають такі переваги використання:

- формують у школярів уміння самостійно вчитися;

- сприяють пізнавальній активності, ініціативі;

- програмують індивідуальний підхід до успішної праці;

- запобігають перенавантаженню;

- сприяють успіху, творчості.

Ефективність акмеологічного уроку полягає в тому, що суть його виражається в спрямованості на розвиток здібностей, можливостей, інтересів, задатків кожної дитини.  Образно висловлюючись, я вказую на двері, але відчинити їх і увійти учень повинен сам.  Такий підхід дозволяє підвищити свідомість навчання, сприяє самореалізації і, в кінцевому результаті, забезпечує особистісний успіх учня та формує його життєву компетентність.