Допоміжна інформація щодо тестування з української мови та літератури. Всім абітурієнтам рекомендовано!

Українська література. 

Псевдоніми: 

• Іван Багряний (Іван Лозов’ягін) 
• Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) 
• Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) 
• Марко Вовчок (Марія Вілінська) 
• Микола Хвильовий (Микола Фітільов) 
• Олександр Олесь (Олександр Кандиба) 
• Остап Вишня (Павло Губенко) 
• Панас Мирний (Панас Рудченко) 

Присвяти: 

• М.Коцюбинський – «Intermezzo» (Кононівським полям) 
• Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену)
• «Гайдамаки» (Григоровичу на пам'ять 22.04.1838) 
• «Катерина» (Жуковському) 
• М.Хвильовий – «Я (Романтика)» («Цвітові яблуні») 
• Г.Тютюнник – «Три зозулі з поклоном» (Любові всевишній) 

Празька школа: Євген Маланюк 
Шістдесятники: Василь Симоненко, Іван Драч, Григір Тютюнник, Ліна Костенко 
Письменники-емігранти: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь 
Дисиденти: Василь Стус 

Стопи:  ------двоскладові: хорей ( U —́ ); ямб ( —́ U ); спондей ( —́ —́ ); пірихій ( U U ) 
                ------трискладові: дактиль ( —́ U U ); амфібрахій ( U —́ U ); анапест ( U U —́ ) 

Види лірики: 
1) громадянська (політична) – опис подій суспільно-політичного життя; оспівування відомих історичних осіб, виявлення патріотичного почуття, любов до Батьківщини; 
2) філософська – відображення проблем буття людини та суспільства (життя і смерть, любов і ненависть, призначення людини у світі); 
3) пейзажна – роздуми і почуття поета, викликані картинами та явищами природи; 
4) інтимна – переживання героя, пов’язані з його особистим життям. 

Цитати: 

Іван Вишенський 
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський 

Григорій Квітка-Основ’яненко 
Т.Шевченко вважав Г. Квітку- Основ’яненка засновником нової української прози. 

Тарас Шевченко 
«Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко 

Пантелеймон Куліш 
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко 

Марко Вовчок 
«Основоположниця дитячої української прози» 

Панас Мирний 
«Корифей української прози» 

Ольга Кобилянська 
«Гірська львиця» 
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк 
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький 

Михайло Коцюбинський 
«Сонцепоклонник» 
«Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко 

Павло Тичина 
«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар 

Володимир Сосюра 
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах 

Микола Хвильовий 
«Основоположник української прози ХХст.» 

Іван Нечуй-Левицький 
«Всеобіймаюче Око України» 

Остап Вишня 
«Король українського тиражу» 
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський 

Андрій Малишко 
«Солов’яне серце України» 

Іван Драч 
«Сонячний поет» 

Василь Стус 
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов 
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська 

Є. Маланюк 
«Імператор залізних строф» 

Де розгортаються події: 
1) у Тополівці – Україна в огні 
2)у Харкові – Мина Мазайло 
3)у Семигорах – Кайдашева сімя 
4)у Пісках – Хіба ревуть воли як ясла повні 
5)в Україні, Сибіру й Петербургу – Сон 
6)біля Кононівки – Інтермеццо 
7)на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині – Чорна рада