10 березня 2015

Конспект уроку: ОДНОРІДНІ ТА НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ

Мета:          ознайомити учнів з поняттям про однорідні й неоднорідні означення, сформувати загальнопізнавальні вміння знаходити однорідні й неоднорідні означення, з’ясовувати їх роль у реченні; правильно розставляти розділові знаки та інтонувати речення з однорідними й неоднорідними означеннями; розвивати творчі вміння складати речення з однорідними й неоднорідними означеннями та використовувати їх в усному та писемному мовленні; за допомогою мовленнєво­комунікативного дидактичного матеріалу виховувати любов до природи.
Правопис:  кома між однорідними означеннями.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія: засвоєння нових слів.
Культура мовлення і стилістика: правильна побудова речень з однорідними й неоднорідними означеннями та дотримання інтонації.
Текст (риторичний аспект): використання однорідних і неоднорідних означень у текстах художнього стилю.
Міжпредметні зв’язки: однорідні й неоднорідні означення як засіб художньої виразності (література).
Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності восьмикласників (повідомлення мети майбутньої роботи, усвідомлення її учнями)
ІІІ. Оголошення епіграфа уроку
У саму щонайглибшу суть.
М. Рильський
ІV. Відтворення теоретичних відомостей, застосування яких потрібне на уроці
Ø   Прочитати мовчки текст. Пригадати, з якого твору взято уривок. Дати відповідь на запитання, поставлене в останньому реченні. Визначити, які типи мовлення поєднано в тексті.
Чим далі вона йшла, тим більше дивувалася, що сьогодні попадалось їй так багато живих істот. Тричі вона помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї хвостом, а то здалеку чулося немов кабанячерохкання. Вужі й гадюки набралися сьогодні особливої рухливості, бо все повзли й повзли у тому ж напрямку, як ішла Соломія, і їй треба було особливо зважати, щоб не наступити на слизьке й холодне гадюче тіло. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів. Соломія все йшла. Вона зібрала всю енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла вперто з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди. Однак краю плавням не було. Комиші, озерця, єрики… І знов комиші, і знов вода, і знов той самий звук розміреного, однотонного прибою, морські хвилі. Надвечір їй почувся дим, і вона зраділа  значить близько люди. Та чим більше вона йшла, тим більше смеркалося, тим більше дим ставав помітним. Птахи сильніше непокоїлися. У повітрі стало тепліше. Те тепло йшло ззаду і з боків, немов од печі. Соломії робилося душно. Її дуже дивували і навіть непокоїли ті зміни в плавнях. Що се таке робиться навкруги? (За М. Коцюбинським).
Ø   Дібрати синоніми до виділених слів.
Розвиток мовлення з творчим завданням
Ø   Переказати текст, доповнюючи його спогадами (прочитаною, побаченою або почутою інформацією) про плавні. Ужити означення-епітети.
V. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу
Проблемне запитання
Ø   Чим відрізняються однорідні й неоднорідні означення? (Дати відповідь, скористатися теоретичним матеріалом підручника.)
ІV. Виконання системи творчих завдань і вправ на основі опрацьованого теоретичного матеріалу
Ø   Списати речення. Які означення в них використано? Підкреслити означення. Довести правильність виконання завдання.
1. Від уяви про те нове життя в Дмитра аж дух захопило, швидше застукало в грудях серце (О. Десняк). 2. Шалений холодний вітер люто висвистував і завивав, біснуючись над степом (І. Ле). 3. Червоні язики виривалися з горна, лизали сіру потріскану глину печі (Ю. Мушкетик). 4. Весь час чарівний барвистий світ мінився і прозорився, як плесо озера (І. Вільде). 5. Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами (М. Коцюбинський). 6. Другого дна Муся оббігала всі знайомі місця в саду, побувала на лузі, біля річки (О. Десняк). 7. Темний осінній вечір стоїть за вікнами… (В. Козаченко).
Ø   Зробити словотвірний розбір виділених слів.
Ø   Мовленнєва ситуація. Перечитати перше речення. Чи доводилося вам переживати такий стан? Уявіть, що ви виграли в лотерею або перемогли в конкурсі. Розказати про свої почуття, уживаючи однорідні й неоднорідні означення.
Ø   Прочитати текст. Визначити його стиль. Аргументувати свою думку. Як можна схарактеризувати літню красу у вашій місцевості?
Краса в лісі влітку, скільки пташиного дзвону-передзвону! Та всі голоси — і зяблика, і вівсянки, і зеленушки, і навіть одуда — заглушувало кування зозулі. Не раз стежила Улянка за цим птахом. Літ зозулячий безшумний, потайний, як у злодюжки. Підкрадається Улянка до зозулі, яка кує на гілці, і нишком, затамувавши подих, слухає. А птах кує, кланяється, від крику в нього немов бульбашка перекочується під шкірою на витягненій шиї. І ніхто, мабуть, окрім Улянки, не підслухав, що зозуля не тільки кує, а, захопившися, ще й хававкає.
А потім стихли зозулі, замовкли солов’ї, і тільки іноді обізветься пізній соловейко - почне колінце й раптом обірве, наче засоромиться. Часто можна було побачити пташку, яка, схопивши черв’яка, зникала з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовто-пухкі пуцьвірінки (За О. Донченком).
Ø   Виписати з тексту прислівники та з’ясувати їх правопис. Розібрати як частину мови два з них (на вибір).
Коментар учителя. Між неоднорідними означеннями не вживаються сполучники, їх не можна умовно підставити в реченні. Порівняйте: докладна, змістовна відповідь (докладна і змістовна) — однорідні означення; докладна учнівська відповідь; його докладна відповідь (поєднати сполучником і не можна) — неоднорідні означення.
Ø   Прочитати іменники та групи означень, що їх характеризують. Визначити, чи всі вони вказують на однакові ознаки? Які з них можна віднести до однорідних, а які - до неоднорідних?
1.             Листя  червоне, пожовкле, гарне, осіннє, багряне, опале, сумне. 2. Хлопчик  симпатичний, сильний, мужній, натренований, добрий. 3. Ліс  кленовий, сосновий, густий, березовий, темний, осінній. 4. Дерева — високі, стрункі, придорожні, пересаджені, підбілені. 5. Квіти — чудові, різнокольорові, пахучі, весняні, південні, рідкісні.

Скласти речення зі словами однієї групи з переднього завдання так, щоб однорідні члени були з’єднані сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком. Проаналізувати однорідні члени речення
Ø   Розглянути фотоілюстрації (із зображенням природи лісів, гір, річок тощо). Чи доводилося вам милуватися такими чудовими краєвидами? Розказати про свої враження, використовуючи однорідні й неоднорідні означення.
Ø   За фотоілюстраціями скласти і записати 2–3 речення з однорідними членами. Накреслити їх схеми.
Ø   Списати речення, розставляючи розділові знаки, у такій послідовності: а) з однорідними означеннями; б) з неоднорідними означеннями.
1. Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі (О. Гончар). 2. Серце б’ється як згадаю теплі ночі тихі зорі (А. Малишко). 3. Широкі безкраї простори. Легке і м’яке повітря все пройняте й облите сонячним промінням (Б. Грінченко). 4. Була темна задушлива ніч на початку місяця червня (С. Скляренко). 5. Дві сестри тоненькі та сухенькі осінь ловлять в пелени над ставом (І. Драч). 6. Легкий пухкий попілець ляже вернувшись у рідну землю вкупі з водою там зростить вербицю - стане початком тоді мій кінець (ЛесяУкраїнка). 7. Хороша-хороша голубоока дівчина впіймала хижака (О.Вишня).8. Зима якось видалася снігова та холодна (Панас Мирний).
Ø   Скласти і записати по 1–2 речення: а) з однорідними означеннями; б) з неоднорідними означеннями.
VІІ. Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок учнів
1. Які означення слід уважати однорідними?
2. Коли означення є неоднорідними?
3. Схарактеризувати означення, використані в реченні Горнулася в клубок чорна і страшна людська лють на хазяїв (О. Десняк).
4. Довести, що в поданому реченні означення є неоднорідними: І червоні язики виривалися з горна, лизали сіру потріскану глину печі (Ю. Мушкетик).
5. Розказати про розділові знаки при однорідних і неоднорідних означеннях. Навести приклади
VІІІ. Підсумок уроку
ІХ. Домашнє завдання
З підручника географії, біології або історії виписати 5–6 речень з однорідним й неоднорідними означеннями. Зробити висновок про стилістичну роль речень з однорідними членами

17 січня 2015

Виховний захід на тему "Тарасова доля – то правда жива" + застосування акметехнологій

Мета.   Ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т.Г.Шевченка; вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів; продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова; виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.
Оформлення: Святково прибрана світлиця. Портрет Тараса Шевченка, рушники серветки.                                 Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря. Виставка його творів,  ілюстрації.                           Хлопчики і дівчата у вишитих сорочках.

На стінах плакати:
              Шевченкове слово в віках не старіє...
                           Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.
Акметехнології: ”Констатація успіху”, “Вибух емоцій”, “Повір у себе”, “Інформаційна палітра”, “ Зв’язок поколінь”.
Випереджувальні завдання: вивчити вірші Т.Г.Шевченка, підготовка до інсценізації.

Учитель.  Шановні діти!  Нас сьогодні гостинно запросили до української світлиці.  Протягом уроку нам треба бути господарями цієї затишної оселі. Тож подаруємо один одному приємні хвилини спілкування.
1-й  читець.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти як свій
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
2 -й  читець.
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
3-й  читець
Чисту матір і дитину
Він прославив серцем чистим,
Всю осяяв Україну
Поглядом він променистим.
4-й  читець.
9 березня 1814р. темної ночі перед самим світанком, в селі Моринцях на Черкащині  (нині с. Шевченково Звенигородського району  Черкаської області)  в хаті Григорія Шевченка блиснув у вікні єдиний на все село вогник і народилася нова кріпацька душа для пана, а для України ― великий співець Тарас Шевченко.
5-й читець
Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці,
В похилій хаті край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита горем.
6- читець
Нещасна мати сповила його малого й зажурилась.
(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка.).
Мати
Як гірко, як нестерпно жаль, що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби, немає радісної днини.
Нам вік доводиться терпіти, не розгинать своєї спини
Промовиш слово - і нагай над головою свисне.
І так усюди, з краю в край панує рабство ненависне,
Росте неправда на землі, згорьованій, сльозами змитій.
Ох, любі діточки малі, одні ж ви лишитесь на світі!
Коли безжальна смерть діжде мене на довгій панській ниві.
1-й читець
Підростав малий Тарасик
В піснях Калинових
В бідній хаті, в щирих ласках
В добрих різнословах.
Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої” у виконанні учнів
(До жінки підходить хлопчик).
Хлопчик.        Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?
Мати.      Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати.         Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.
Хлопчик.   Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати.         Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати.         Старайся, мій  хлопчику. (Гладить його по голові).
Пісня “Садок вишневий коло хати”
(Тарас малює, дід щось майструє)
Тарас.  Ось  наша бідна старенька хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем, а біля хати на причіпку ― яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні ― квітник. А біля дверей стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою клуня, а за клунею сад, а за садом ― долина, а у долині тихий, ледь дзюркотливий струмок.
Тарас.  Скільки тих шляхів на світі, діду, куди вони ведуть?
Дід.  Ото Чумацький шлях! Ото їдуть, їдуть чумаки, навколо самий степ та   
         тиша, і ковила не шелесне. Глянуть на зорі ― ото їм і дорога.
Тарас. А вони ж чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?
Дід.   Еге ж, Чорним (киває дід).
Тарас. А чому він Чорний, тому що чумаки чорні?
Дід.    А того він Чорний, що страшний.
Тарас.  А чого він страшний?
Дід.   Тарасику, час спати!
Тарас. Ах, шкода, що дід не доказав.
Дід.  Час уже Тарасика до дяка в науку віддати. Та чи не мале ще? Нічого, хай  
         змалку вчиться, що вмітиме,  того за плечима не носити.
2-й  читець.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
“Мені тринадцятий минало” Сценка (початок)
Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас.     Еге ж малярем.
Оксана.   І ти розмалюєш нашу хату?
Тарас.     Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.
Оксанка.   Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята!   Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!
Учениця читає вірш “Мені тринадцятий минало”
(Тарас – підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло
тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, пензлі і присів.
Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)
Яринка.   Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв’язую клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.
Тарас      (бере свитку)  О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).
Яринка.    Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...
Тарас.       Не треба я сам.
Яринка.    Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.
Тарас.        Добре, тільки тобі, сестричко(показує дощечку з малюком). Ось наша хата.
Яринка.    Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас.        Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.
Яринка.    Коли ж це буде?
Тарас.        Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем... я б нічо не хотів більше.
Яринка.    То вчись у нього.
Тарас.        А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п’є та й норовить щоб різками одшмагати...
Яринка.     І зараз? (Тарас ствердно киває головою) Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас.       А там що? (розводять руками).
Пісня “Зацвіла в долині”
3-й читець
Коли минуло Тарасику 9 років, померла мати. Це було велике горе для сім’ї.
Тарас
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!
Сценка
Тарас.       Катре! Де ти?
Катря.       Я ось тут.
Мачуха.    Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!
Тарас.       Сестричко!
Катря.       Що?
Тарас.        Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.
Катря.       Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.
Тарас.        Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?
Катря.       Всюди є сирітки по світі, мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се, йди над потічок гратися.
Тарас
Тяжко-важко в світів жити сироті без роду:
Нема куди прихилитися, хоч з гори та в воду!
     Утопився б молоденький, щоб не нудить світом;
     Утопився б, тяжко жити і нема, де дітись.
В того доля ходить полем, колоски збирає;
А моя десь, ледащиця, за морем блукає.
     Добре тому багатому: його люди знають;
     А зі силою зустрінуться, немов недобачать.
Багатого, губатого дівчина шанує;
Наді мною, сиротою, сміється, кепкує.
4-й читець
Коли Тарасові минуло 11 років, він втратив останню опору ― батька, який помираючи, сказав пророчі слова: « З нього буде або щось дуже добре, або велике  ледащо». І тільки поховали батька,  зібрав Тарас у свою торбинку, поломар, перо та крейду і пішов по шляхам шукати собі долі, і почала доля його гонити, як мачуха.
5-й читець
У тяжкій неволі, ріс малий Тарас,
Він не вчився в школі ― він ягняток  пас.
Вмерли мама й тато, сирота в дяка,
Тут була в хлоп’яти грамота гірка.
В пана – бусурмана козачком служив,
В Петербурзі згодом панові служив.
6-й читець
Ой, яка охота в хлопця малювати!
Та тяжка робота ― пану догоджати.
Тарас
Бувало куплю паперу аркуш і зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квіточками,
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду.
1-й читець
Нишком він малює статуї в саду,
Та в ночі віршує про людську біду.
І хоч він картини  добре малював,
Скільки ж бо хлопчина тих знущань зазнав.
2-й читець
Та в людському морі стрілися брати,
Що зуміли в горі йому помогти.
Викупили друзі!  Вільним став Тарас!
Чому серце в тузі? Біль чому не згас?
3-й читець
Гнули люди спини  на панів лихих.
Кріпака ― людину пан продати міг.
Мучились в неволі  бідні трударі,―
Про кріпацьку долю пише в «Кобзарі»
4-й читець
Мріє про свободу молодий Тарас,
Щоб дала народу щастя світлий час.
Цар його в солдати  в дикий край заслав.
Малювать, писати  пан забороняв.
Та малює й пише  він таємно там.
Гнівні його вірші страх несли панам!
5-й читець
У своїх віршах він виливав усю свою любов до України.
 Але 10 років заслання підірвали сили і здоров’я Тараса Григоровича Шевченка. Поет мріяв про Україну, хотів оселитися в ній, писати, працювати. Та не пустили його до України, заарештували, наказали виїхати до Петербурга.
6-й читець
Восени 1860р. він захворів, стан його здоров’я дедалі погіршувався. 10 березня 1861р. перестало битися серце великого художника, геніального Кобзаря, який залишив після  себе неоціненний скарб, що помістився в  невеличкій книжці і є дороговказом, Біблією українського народу. Багато з цих віршів  покладені на музику і стали народними піснями.
1-й  читець.
Два місяці далеко від Вкраїни
В Землі лежав похований Тарас,
Не встиг купити білої хатини
Щоб зігрівала пращурів і нас
2-й  читець.
Не встиг зійти і на високій кручі
Щоб милуватись обрієм Дніпра,
Грудьми дихнути, як реве ревучий,
Строфу для кобзи випустить з пера.
3-й  читець.
Та вічний біль і думу про Чернечу
Ні брат ні друг забути не змогли.
В травневі дні народ підняв на плечі,
Щоб ти позбував чужинської землі.
4-й  читець.
Там спорудили з дальніх сіл могилу
Потрісканії руки кріпаків,
Мабуть, Господь послав незламну силу,
Щоб пам’ять залишилась для віків.
5-й  читець.
Багато літ минуло з того часу
Праправнуки вивчають Заповіт”
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ.
Пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”
1-й  читець.
Ми чуємо тебе,  Кобзарю
Крізь століття
І голос Твій нам душу окриля
Встає в новій красі забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля
2-й  читець.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
Звучить пісня  “Заповіт”